Дата публікації: 2022-08-16 12:00
Автор: Юрій Смолич
Рік: 1929
Прочитав українську фантастичну повість 1929 року «Господарство доктора Гальванеску». Найважливішим для мене було взагалі існування цього твору – я й гадки не мав, що українці в ті часи писали фантастику. Свого часу я зачитувався Гербертом Веллсом, любив читати Олександра Бєляєва, але українські твори того часу ані в СРСР, ані в незалежній Україні ніхто не рекламував. Та й зараз я знайшов цю повість тільки тому, що почав шукати.
Зрозумівши, що українська культура менш відома виключно через пригноблення і привласнення її здобутків російською культурою, я дійшов висновку, що оскільки такий жанр тоді існував і був дуже популярним, то наші митці не могли його оминути. А не знаємо ми їх тільки тому, що існування творів замовчували. Такий підхід працює практично в будь-який галузі – українців завжди було багато і вони завжди творили – а ми зараз маємо можливість віднайти все втрачене. Звичайно, я кажу про суспільство загалом, а не спеціалістів в конкретних галузях. Та мало користі з інформації, якщо нею володіють доктори з доцентами, а звичайна людина живе в переконанні про малість української культури.
До твору Юрія Смолича я підходив з певним упередженням. По-перше, «Господарство доктора Гальванеску» написано в УРСР – отже неминуча наявність радянської пропаганди. По-друге, сама постать Смолича не вселяла довіру – він відомий співпрацею із радянськими спецслужбами і зокрема доносом на Олександра Довженка. На щастя, в повісті радянської пропаганди майже немає, принаймні не значно більше ніж в середньому романі тих часів – не забувайте, що соціалістичні ідеї і боротьба за права трудящих були провідними в ті часи. Письменники усього світу обмірковували і розвивали їх хто як міг, і повість Юрія Смолича гармонійно вписується в цей ряд.
Сам твір мені дуже сподобався саме як представник фантастики 1920-х років. Трохи наївний, дуже оптимістичний. Викиньте з нього згадки про комуністів-більшовиків і отримаєте класичний трилер про скаженого доктора, що ненавидить простих смертних і планує панувати над світом. З нього вийшов би чудовий фільм, в якому є все, що подобається глядачеві – таємнича загадка, шалений злодій, молода і гарна героїня, фантастичні наукові досліди, погоні, перестрілки, вірність і зрада, страх і мужність. Невеличка творча переробка і ви легко перенесете його на сучасні реалії. А якщо уявити, що Гальванеску – це прообраз Путіна, а його господарство – це сучасна Росія, то стає зовсім цікаво. Рекомендую.