Дата публікації: 2022-09-11 12:00
Автор: Світлана Тараторіна
Рік: 2018
Про цю книгу я довідався, почавши пошуки фентезі, події якого відбуваються в Україні. Багато понаписано про чарівників, магів, казкових героїв загалом, що живуть в інших країнах, але хотілося б свого рідного і бажано сучасного. «Лазарус» виплив в результатах пошуку доволі швидко, репутація та відгуки у нього дай боже, а безплатний уривок дав надію, що книга насправді добра, а не просто розрекламована.
Тим більшим було моє здивування, коли виявилося, що в найбільших електронних книгарнях її немає в наявності. Навіть в електронному вигляді, Карл! Не знаю це наслідок бізнесових ігор чи елементарний брак попиту на книгу, але з прочитаного про саму книгу мені видавалося, що вона повинна бути усюди. А як інакше, якщо книга отримала премію “ЛітАкцент року 2018” за найкращий роман 2018 року?
Врешті-решт, знайшов її на сайті видавництва КМБУКС – там «Лазарус» можна купити як в паперовому, так і електронному вигляді. Всього 63 гривні і книга у мене. Навіть якщо не сподобається, радію тому, що гроші пішли до вітчизняного видавця книг.
В книзі немає списку розділів, тож я приготувався до довгого читання (в паперовому варіанті книга має 416 сторінок, а читаю я повільно). Тим більше було моє здивування, коли перша детективна справа раптом закінчилася і виявилася значно простішою, ніж я очікував. Виявилося, що книга складається із шести справ, кожна з яких є як окремою невеличкою пригодою, так і частиною великої основної лінії роману.
Цей текст я пишу після прочитання лише перших двох історій тому, що мені вже зрозумілий загальний стиль і напрямок книги і хочеться зараз ним поділитися. А книгу я потім спокійно дочитаю без поспіху. Якщо пізніше виявиться, що решта книги є зовсім іншою, то я обов’язково про це розповім.
«Лазарус» оповідає про пригоди московського чиновника з особливих доручень, що опинився в Києві і волею долі займається розслідуванням місцевих злочинів. Події відбуваються в 1913 році, з яким так любили порівнювати радянські влади досягнення комуністичного режиму – останній стабільний рік перед Першою Світовою Війною.
Оскільки книга фентезійна, то і Київ тут не справжній тогочасний Київ, а дивовижний мікс української історії з українським фольклором. Присутня величезна кількість фантастичних створінь, які на відміну від книг про Гаррі Поттера не ховаються від людей, а живуть з ними поруч. А ще зразу стає зрозуміло, що вони тут не просто представляють вовкулаків, водяників та відьом, а й слугують алюзією на різноманітні «неруські» народи. Це з одного боку цікаво, з іншого збиває з пантелику і змушує постійно замислюватися «що автор мав на увазі».
Наприклад на самому початку ми стикаємося із вбивством нечистю людського хлопчика Андрія Ющинського. Якщо слідувати історичним аналогіям, то йдеться про справу Бейліса, коли київського міщанина єврейського походження Менахема Менделя Бейліса звинуватили у ритуальному вбивстві християнського хлопчика Андрія Ющинського. Як розуміти цю аналогію? Чи означає це, що люди в книзі це християни, а нечисть – іудеї? Так не може бути, бо нечисть в свою чергу неоднорідна і її представники не можуть всі бути іудеями. Тим більше, що далі в тексті згадується про очікування людиноподібними (нечистю) на пришестя Змія, за якого в 1648-му році вони вважали Хмельницького. Тобто нечисть – це як мінімум іудеї та українці, та незрозуміло хто з них хто і чи взагалі в книзі вони розрізняються. І якщо два вида нечисті уособлюють іудеїв та українців, то ким є решта видів?
Так само заплутує згадка різних подій та фігур, які з одного боку нагадують своїх історичних прототипів, а з іншого – суттєво від них відрізняються. В результаті паралельно із читанням книги мені доводилося постійно зазирати до енциклопедії, щоб перевірити де історичний факт, а де вигадка авторки. Можна було б обійтися і без цього, так коли тобі підкидають пасхальне яйце, не можна просто так пройти повз.
Якщо ж не зважати на алюзії, то залишається цікава інтригуюча історія. Можна тішитися динамічними детективними історіями, розказаними з гумором, та насиченими колоритними персонажами. Чудово зображені різні представники людиноподібних істот – така собі художня енциклопедія української нечисті. І якщо про упирів, чортів, вовкулаків чули всі, то про будову водяників, чари перелесників та різні види чортів багато хто дізнається вперше. Сподіваюся, ми ще не раз зустрінемо наявний бестіарій в інших книгах українського фентезі – він має свій унікальний колорит і заслуговує на самостійне літературне життя.
Окремо порадувала поява персонажа на ім’я доктор Гальванеску. Тільки місяць тому я відкрив для себе українську фантастику 1920-х років у вигляді романа Юрія Смолича «Господарство доктора Гальванеску», а зараз зустрічаю згадку про нього в сучасній українській літературі. Як і решта персонажів він не повністю схожий на свого прототипа, та все ж зрозуміло, що вони не чужі один одному.
Чудово передана атмосфера. З одного боку, міський ландшафт, який легко ототожнити із будь-яким сучасним містом – ви зразу відчуваєте близькість подій попри віддаленість в ціле століття. З іншого – фантастичні герої та магія, що роблять звичні речі захоплюючими і цікавими. Під час читання я не раз уявляв як класно було б побачити ту чи іншу сцену на великому екрані. Текст написаний так, що уява сама собою постійно включається і побачене мені дуже подобається. Нинішні технології дозволили б перетворити «Лазарус» на захоплюючий фентезі-серіал. Можна помріяти, що одного дня Netflix чи Amazon ним зацікавляться і ми зможемо це побачити. Правда для цього Світлані Тараторіній довелося б написати ще декілька книг про пригоди нечисті в Києві, а Україні розкрутити її романи всередині країни, на зразок польського «Відьмака». Та боюся ми фінансово це не потягнемо, тож залишається задовольнятися своєю уявою.
Підсумовуючи, скажу, що любителі фентезі та детективних історій обов’язково повинні дати роману «Лазарус» шанс. Велика кількість алюзій та пасхальних яєць можуть ускладнити читання та все ж не повинні стати на заваді, а в перспективі навпаки посилити від нього враження. Він заслуговує на увагу читача, особливо через дуже вдалу спробу створити свій власний український світ урбаністичного фентезі.
P.S. Книгу «Лазарус» Світлани Тараторіної можна купити і скачати на сайті видавничої групи КМБУКС.