Відгук на серіал “Гризельда” (2024)

Вранці подивився перший епізод серіалу “Твоя перша остання брехня“, ввечері перший епізод серіалу “Гризельда”. Небо і земля. Точніше, земля і небо, бо саме настільки “брехня” гірша за “Гризельду”.

Ще до перегляду у мене було дуже сильне упередження щодо сюжету “Гризельди”, який описує події з життя справжньої наркобаронеси Гризельди Бланко. Ну не подобається мені ідея романтизації реальних злочинців, тому що так скоро і путіна романтизують. І після перегляду я залишаюся при цій думці, хоча, якщо абстрагуватися від реальності, то з художньої точки зору серіал чудовий.

Напруження майстерно підтримується весь час, і не тривожною музикою та сумними обличчями, а чудово продуманими сценами, в які занурюєшся та пливеш разом з героями. З тією різницею, що ти на теплому дивані, а вони в теплому Маямі, з кокаїном, пістолетами і мізками, розкиданими по підлозі. В чомусь нагадує фільми Тарантіно тільки без псевдофілософських діалогів та без кривляння.

Софія Вергара ну диво яка чудова в ролі Гризельди! Їй зробили реалістичний грим, щоб вона була більш схожа на реальну Гризельду Бланко, і це значно відбилося на її вроді. Та це той випадок, коли врода не є головним чинником. І без свого звичного шарму Софія зачаровує поглядом. Віриш, що така дійсно може взяти бейсбольну биту та зламати ногу, якщо в цьому буде потреба. А побудувати наркоімперію – то раз плюнути.

Решта акторів теж жодних претензій не викликає. Більшість з них карикатурна, але враховуйте, що на дворі кінець сімдесятих і весь той час сам по собі є доволі карикатурною епохою диско з чудернацькими зачісками та відповідним одягом. При тому ніхто з акторів не відбуває номер, а грає дуже переконливо. Навіть шкода деяких персонажів, яких ми напевно більше не побачимо, якщо тільки вони раптом не з’являться у дуже популярних нині флешбеках.

Читати:  Джейсон Судейкіс і Олівія Вайлд

Доречі, тут флешбеків теж вистачає вже в першому епізоді. З них можна довідатись чим так завинив перед Гризельдою її колишній чоловік і чому вона разом з дітьми мусить переховуватись у Флориді. З’являються вони коли треба і жодних негативних емоцій не викликають.

Романтизація Гризельди тут представлена нескінченними спробами вибити з нас сльозу через таке страшенно несправедливе життя, що ніяк не дозволяє Гризельді працювати, як всі нормальні люди, а натомість постійно штовхає її в торговлю наркотиками. Автори з усіх сил переконують нас, що якби Гризельда не виросла в Колумбії, не мала запальний характер, а її супутники не були такими дебілами, то вона ніколи не опустилася до рівня злочинного світу. Напевно, вона могла б захистити дисертацію з політичної економії або молекулярної хімії і прославилась би на весь світ видатним відкриттям, за яке отримала б Нобелівську премію. Але не пощастило їй в житті так, як решті з нас. Довелося йти в наркобаронеси. Ну що ж, з ким не буває.

Схоже, цього разу Нетфлікс спромігся на дуже непоганий мінісеріал. Опускаючи моральну сторону цього творіння, треба сказати, що історія вийшла цікавою, напруженою, драматичною, чудово знятою та зіграною. Напевно, любителям спостерігання за становленням видатних бандитів сучасності сподобається.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *