Фільм “Рольові ігри” я подивився в понеділок, а допис пишу в середу, тому можу щось наплутати, але це йому, можливо, піде тільки на користь. Якщо ж ви хочете дізнатись про мої враження від фільму, щоб в ньому було добре, а що не дуже, та чи варто дивитись “Рольові ігри”, то вам на сторінку з рецензією: Рольові ігри / Role play
Переказ сюжету
Жила була родина, здається, Брекетів. Живісіньких людей, а зовсім не ортодонтичних тримачів, і тому їхнє родинне життя трималося купи зовсім не так міцно, як зуби щасливого володаря зубних брекетів.
Мама Брекет, яка ще називалась Емма, страждала якоюсь важкою хворобою, яка відбивалася на м’язах обличчя – вони постійно були зловісно напружені, а у хвилини слабкості дозволяли обличчю прийняти свій звичний вираз вічної провини перед чоловіком, дітьми та всім світом. На додачу до цього співпрацівник Радж постійно змушував Емму залишати родину та відправлятись у відрядження, від чого хвороба миттєво прогресувала, перетворюючи обличчя Емма на безкрайню пустелю страждання.
На щастя, її чоловік Дейв не був надто кмітливим та про хворобу Емми не здогадувався. А може Дейв сам страждав чимсь подібним, і тому він не бачив нічого незвичного у своїй дружині. І треба сказати, що Еммі з Дейвом реально пощастило – не кожен чоловік витримав би 8 років поливання себе та родини незримими сльозами.
Та кожному може увірватися терпець, і подружжя Брекетів не стало винятком. Проблеми вийшли на яв і обидва з них вирішили, що треба вже щось з цим робити. Наприклад зіграти в рольові ігри для дорослих, бо що може краще розворушити любовні почуття, ніж думка, що твоя дружина мутить з незнайомцем в готелі, особливо коли цей незнайомець ти.
Чудовий план, подумаєте ви і будете праві. Але фінансист Боб мав ще кращий план – побачивши звабливу Емму біля барної стійки він не став чекати поки її законний чоловік висуне на неї законні претензії і хутко взяв справу у свої гнучкі фінансистські руки. Боб миттєво почав окучувати Емму своїм природнім шармом і не зупинився, навіть коли Дейв приєднався до незнайомки з явним наміром скласти Бобу конкуренцію. Чи то Боб був не з лякливих, чи то не був проти присутності Дейва в комплекті з Еммою, але він прилип до подружжя як банний лист. Еммі коштувало величезних зусиль переконати Боба відвалити на всі чотири боки, тому що в її уявлення про рольові ігри Боб явно не підходив.
Нарешті солодка парочка середнього віку отримала можливість усамотнитись в готельному номері, хоча не думаю, що це якось врятувало б їхній шлюб. А яке ж було здивування, коли Емма замість насолоджуватись компанією вірного чоловіка, відправила його баїньки, а сама попрямувала просто до номера фінансиста Боба. Оце так поворот!
Нажаль, інтрига не протривала і хвилини. Емма зовсім не планувала розвеселити своє обличчя, сходивши наліво поки чоловік мирно хропе в готельному ліжку. Її наміри були цілком меркантильні. Вона зрозуміла, що Боб – ніякий не фінансист, а навпаки – найманий вбивця. А Боб ще раніше зрозумів, що Емма – ніяка не Емма, а навпаки Анна, теж доречі наймана вбивця. А при барі вони разом зіграли в такі рольові ігри, про які Дейву і не снилося. І тепер Боб з Еммою-Анною грають в гру хто кого перехитрить так, щоб з найменшими втратами для себе залишити це романтичне побачення з пістолетами.
Оскільки фільм був про Емму, а не про Боба, то Емма очевидно вийшла переможницею, зайнявши перше (і останнє) місце у списку виживших. Бобу пощастило менше – він до цього списку навіть не потрапив.
Та ця перемога ще сильніше засмутила Емму і вона відправилась в чергове відрядження до Берліну, вже не як Емма, а як Анна. Там її чекав давній приятель Радж, який ще раніше допоміг найманій вбивці залягти на дно і тепер повинен був вирішити ще складніше завдання – допомогти зникнути з поля зору переслідувачів всій родині Брекетів.
Натомість чоловік Дейв залишився вдома панікувати наодинці, коли дізнався з новин, що людину, яка підшивалася до його дружини в готельному барі, та з якою вони випили не один шот, знайшли мертвою в готельному номері. Емма на телефонні дзвінки не відповідала, і Дейв буквально почувався як дитя кинуте напризволяще. Бог зна до чого довели б шалені думки Дейва, якби не секретний агент Карвер, яка заявилась до будинку Брекетів і зажадала обшукати його речі без жодного на то ордеру. Вона навіть пояснила Дейву, що Емма зовсім не Емма, а жорстокий найманий вбивця, яка тільки прикидалася люблячою матір’ю, а насправді єдине, що вона любить, це вбивати людей. Мабуть, щось вона зробила не так, як це відбувається в фільмах, або у Дейва раптом прокинулась мирно спляча останні 8 років гідність, але він відмовився зраджувати Емму.
І дуже слушно, бо агент Карвер була зовсім не агент, а керівник бандитської організації Соверен, яку колись заснував батько Емми-Анни, і яку повністю зіпсула Карвер, коли батько Емми-Анни помер. Тепер Емма-Анна пробує зав’язати з вбивствами в стилі Джона Уіка, але хто ж їй дасть.
В Берліні Емма намагається втекти від міньйонів Соверена і їй це практично вдається, поки туди не заявляється чоловік Дейв. Тоді Соверен дуже комфортно бере в полон Емму, Дейва та їхніх дітей. При цьому вони вбивають напарника Емми Раджа – він виявився таким же нещасливим, як і фінансист Боб, і більше ми його не побачимо.
Фінальну частину фільму глядачі проведуть в ідеально причесаному німецькому сосновому борі, в самому серці організації Соверен, яке підозріло нагадує бункер і викликає відповідні асоціації.
В цьому бункері Карвер проводить жалісні розмови з Еммою, під час яких намагається переконати її не йти з чудового бізнесу вбивства поганих і не дуже людей за великі гроші. Тому що без Емми Соверену буде так зле, як вовку без зубів та як орлу без кігтів. Еммі треба лишень передумати і повернутись до своїх джерел, до Соверена. А ще треба вбити чоловіка Дейва, щоб врятувати дітей або просто ще для чогось. Це навіть не дуже важливо, головне, що Дейв Еммі не потрібен і Карвер напевно це знає. І треба, щоб Емма вбила Девіда власноручно, бо інакше не рахується чи якось так.
Це була головна помилка Карвер, яка могла доручити вбивство Дейва своїм міньйонам і справа була б вирішена. Еммі більше не треба було б прикидатись люблячою дружиною і вести подвійне життя, все було б просто і жили б вони довго і щасливо. Але необхідність вбити чоловіка – це було занадто і Емма рішуче сказала ні.
Не зразу сказала ні, а трохи згодом. Спочатку вона все-таки вбила чоловіка, але тільки на ніби, так щоб мозок не постраждав і печінка була ціла. А потім показала майстер-клас з виживання в сосновому бору, де немає тіней, і вже направду вбила весь Соверен – Карвер та міньйонів – під мальовничими кронами німецьких сосен.
Наприкінці щаслива родина Брекетів з новими паспортами прямує в глибину німецького вилизаного лісу, щоб більше їх не знайшла жодна жива душа.
Кінець.