Гаррі Каспаров, мабуть, єдиний російський політик такого рівня, що пробував пояснити Заходу криваву сутність путіна ще тоді, коли хороші українці дивились привітання пуйла по новорічному телевізору. Тому я зараз дуже скептично ставлюся до різноманітних спроб поливати Каспарова брудом, навіть якщо його погляди і не співпадають з поглядами українців.
Остання гучна ініціатива Каспарова та команди, яка називається Російський комітет дії, спрямована на повноцінну легалізацію росіян, що втекли від (війни? армії? міжнародної ізоляції?) путіна до Європи. Ідея в тому, щоб створити спільноту “хороших росіян”, які проти війни і за мир. Приєднатися можна на сайті РКД, підписавши декларацію та пройшовши верифікацію (ким?).
Декларація виглядає так: “Я, громадянин Росії, категорично виступаю проти злочинної війни в Україні, розв’язаної нелегітимним путінським режимом, і підтримую суверенітет і територію України.”
Далі треба ввести ім’я, прізвище, по-батькові, зазначити згоду з політикою конфіденційності та за бажання відмовитись від розсилки РКД.
З цієї ініціативи не стібався вже тільки лінивий, але серйозно, чим думали автори декларації, всовуючи туди розсилку?! Це все одно, як під час шлюбної церемонії вас би запитали “чи згодні наречені дбати один про одного поки смерть не розлучить їх та чи не хочуть вони заразом підписатися на новини нашого РАЦСу? Бо в житті всяке буває”.
Ну добре, смішно, але що далі? РКД переконує, що “Ми, представники російського суспільства, виступаючи категорично проти розв’язаної путіним війни, проти створеної в Росії диктатури, і розуміючи необхідність об’єднання всіх антивоєнних, антидиктаторських сил, заявляємо про те, що готові діяти спільно з цими цілями. У нашій особі ви будете мати справу з тими силами, які беруть участь у будівництві майбутньої вільної Росії, після невигідного краху путінської диктатури.”
Сама вода, жодної конкретики. Але пізніше конкретика з’явилася в інтерв’ю учасників РКД. Вони хочуть створити паспорт хорошого росіянина. Такого, який підписав декларацію і не був помічений в публічній підтримці війни. Каспаров аргументує потребу в такому паспорті тим, що сотні тисяч росіян зараз опинилися в підвішеному стані, коли європейські країни неохоче їх легалізують і не дають статусу біженця.
Мовляв, це міг би бути аналог паспорта Нансена, який з 1922 року видавався Лігою Націй для біженців без громадянства. Нібито зараз ООН теж могла б зробити щось подібне, щоб хороші російські утікачі від поганих російських неутікачів могли сидіти під натівською парасолькою так, ніби вони її самі будували.
З формальної точки зору це посилання видається недоречним тому, що паспорт Нансена не зник, а 1951 року перетворився на проїзний документ біженця. Документ, який існує надалі, і який кожна цивілізована країна може видати, якщо вважатиме за потрібне. Україна теж до речі може видавати такі документи. Навіщо в такому разі треба вигадувати якийсь інший паспорт?
Здається, відповідь добре розписав російський опозиційний політик Юрій Щербачов. Йому 72 роки, він весь час активно протестував проти путіна в Архангельську, а після 22 лютого 2024 року втік до Норвегії, з якої перебрався до Фінляндії. Тепер він живе в Фінляндії і спостерігає за ставленням місцевого населення та місцевих влад до росіян.
На побутовому рівні він відчуває те ж саме, що німецькі туристи в СРСР після війни – ворожість і недовіру. А на рівні спілкування з державою – бажання відхреститися від цього спілкування. Навіть зі справжніми противниками путіна та срср, що мають десятки років в послужному списку, не хочуть розмовляти. Міграційна служба роками не викликає на співбесіду для надання статусу політичного біженця. А що вже казати про юнаків, які вважають, що їхній 18-річний вік і відповідна можливість відправитись до армії, є достатніми приводами для отримання пільгового статусу біженця на Заході.
Висновок у Щербачова такий: “Росіянам в ЄС треба зрозуміти одне – нас ніде не люблять. Тому вважаю, що будь-яка ініціатива, спрямована на те, щоб облегшити становище всіх, хто вже перебував в ЄС, росіян буде розцінена як контрпродуктивна, тому що заохочує подальше посилення міграції з Росії. А у них і така проблема з мільйонами українських біженців не вирішена. Тому, щоб не лякати Захід збільшенням міграції з Росії, лідерам опозиції, вважаю, потрібно сконцентрувати увагу на підтримці дуже обмеженого числа росіян за рубежем. У першу чергу (після воюючих на стороні ВСУ) необхідно підтримати невелику кількість тих, проти кого збуджені в Росії кримінальні справи і ті, хто є членами небажаних і екстремістських організацій.”
Дивно, що одним опозиціонерам це очевидно, а іншим ні. Що одні намагаються робити якісь невеличкі, але реальні речі, а інші займаються пустопорожніми деклараціями на сміх людям.
Сумно, що Гаррі Каспаров в цьому випадку опинився серед других, але коли бачиш серед інших учасників РКД Латиніну і Чічваркіна, розумієш, що у цього збориська нічого краще вийти і не могло.