Люди не люблять робити помилки і не люблять в них зізнаватися. Звичайна людина три рази подумає перед тим, як сказати щось вголос на серйозну тему, щоб не вийти бовдуром. Нам навіть перед друзями соромно, якщо ми сказали якусь маячню, яку легко викрити. Після такого казусу ми ще довго бідкаємося: “ну як я сам цього не зрозумів”. Але тут мова про звичайних людей.
А ще є Федір Веніславський, представник президента в парламенті та член комітету з нацбезпеки та оборони.
Навесні минулого року він з друзями підготував законопроект, згідно з яким всі чоловіки, що виїхали за кордон, повинні були повернутися в стислі терміни до України. І неважливо ти виїхав, утікаючи від мобілізації, чи емігрував 10 років тому – неповернення загрожувало кількома роками в’язниці. Очевидний ідіотизм цього законопроекту був очевидний усім через очевидні наслідки – чоловіки після війни просто не повернулись би до України, щоб не мати проблем.
Але це не було очевидно Федору Веніславському.
Тоді довелося втрутитися Арахамії і запевнити всіх, що такий закон ніколи не буде прийнятий. А зараз Федір Веніславський дає розлоге інтерв’ю BBC, в якому без жодних рефлексій розповідає:
“Я був щиро переконаний, що це може бути. Потім, коли почалася дискусія, зрозумів, що таким чином ми ж можемо не лише стимулювати повернення – ми можемо відрізати бажання взагалі повертатися в Україну.”
Розумієте, людина вигадала очевидну дурню, записала на папері, зареєструвала, як законопроект у Верховній Раді, і була щиро переконана, що це може бути. І тільки коли почалася дискусія, він зрозумів, що бажання повертатися він може, вибачте, відрізати.
Боюся уявляти для розуміння чого Федору Веніславському ще потрібна дискусія. Що не можна переходити на червоне світло? Що не можна їсти мило? Що не можна виставляти себе на посміховисько, а потім робити вигляд, що вся справа лише в складності справи?