Після сьогоднішніх масованих обстрілів країною-терористом мирних українських міст нам як ніколи потрібна якась життєствердна історія для підняття духа. Вважаю, що для цього підійде розповідь про силу “руского оружія” армії Олександра Суворова. На болотах ним настільки сильно пишаються, що поназивали на його честь кожне друге військове училище, а самого його вважають засновником російської військової справи.
Одним з найбільш відомих “подвигів” армії цього воєнного генія є перехід через Альпи. Картина Василя Сурікова зображує натовп життєрадісних ідіотів, які радо виконують наказ Суворова стрибати в прірву. Ті вояки, що не загинули при спуску, потрапили в оточення французів, і більшість з них була знищена. Решта, тікаючи, кидала ранених, провіант і залишки гідності. Для порятунку власної дупи їм довелося здійснити ще один перехід через гори, але про нього на болотах не сильно люблять згадувати.
Проте навіть втративши половину війська, не виконавши поставленого завдання, Суворов за цей похід отримав звання генералісимуса. Справжній геній! Яке там звання у Шойгу? Генерал? Тю, на його місці після такої кількості поразок Суворов вже був би тричі генералісимусом.
Російська Вікіпедія про досягнення Суворова пише такими словами “Суворов зміг вирватися з оточення, завдавши нищівної поразки (французкому генералу) Масенні”. Впізнаєте московський стиль на зразок “жест доброї волі”, “відійшли на більш вигідні позиції” і т.і.? Якщо поразка французів була нищівною, то з чийого оточення вирвалися суворівці? Чи вони спочатку вирвалися, а потім доповіли начальству про ніщивну поразку ворога? Характерно, що стаття про це існує тільки російською, білоруською, грецькою та італійською мовами. Решта народів не помітила видатного досягнення російського воєнного генія.
Як тоді, так і тепер на болотах важливо не чого ти досягаєш, а як про це розповідаєш. Сподіваюся, ця традиція залишиться з ним назавжди.
Більш детально про пригоди московитів в Швейцарії можна прочитати наприклад в статті “Перехід москалів через Альпи”.
Московити поперлися в Альпи, аби протидіяти ідеям свободи, поширюваним Францією, двома великими арміями, загальною кількістю 80 тисяч. Суворов ішов велетенським десантом з Італії. І от коли першу армію, що йшла через Австрію, французи вщент розгромили під Цюрихом (так що сам Суворов заволав: “Со времени дела при Пруте, при Государе Императоре Петре Великом, русские войска никогда не были в таком гибелью грозящем положении…”), звитяга Суворова звелася до якнайшвидшого улєпьотиванія. Причому єдиним боєм, який московити виграли під час цієї втечі, командував русскій палкаводєц з Німеччини з “русскім” іменем Аренд і знаковим прізвищем Розенберг. Треба сказати, відступали московити по справді крутих перевалах, якими, проте, досі швейцарські пастухи спокійно переганяють свої отари. Слід зазначити, що тоді не було зображених на лубкових московитських пропагандистських картинах льодовиків – просто тому, що вересень – місяць найменшого зледеніння в Альпах, хоча вище 3,5 кілометрів сніг лежить.