Якщо вам колись стане шкода «хороших руських», яких намагаються повернути додому, а вони плачуться, що з них там буде знущатися злий ліліпутін, подумайте про такий епізод біографії Вʼячеслава Чорновола:
Восени 1988 року разом з Михайлом Горинем дав інтерв’ю закордонній журналістці Марті Коломиєць, у зв’язку з чим влада розгорнула кампанію за випровадження їх з СРСР. Чорновіл і Горинь звернулися до урядів усіх держав, щоб їх не приймала жодна країна.
Чорновіл зробив все, щоб його не вигнали із в’язниці народів, де він багато років провів у таборах, а поза ними змушений був виживати, бо за фахом працювати влада йому не дозволяла. Незважаючи на це, він не кинув боротьби проти нелюдського режиму і не просив випустити його туди, де безпечно. Навпаки, зробив все, щоб жодна держава його не прийняла.
Звичайно, я не порівнюю «хороших руських» із нашим видатним земляком – їм до нього як. Але було б добре, щоб і вони знали, що існує альтернатива їхньому ниттю. Що українці вже показали, як можна боротися проти тоталітарних систем.