В черговий раз наштовхнувся на запис про “немає чого читати|слухати українською”. Ну немає нічого до вподоби. От російське заходить, а українське ні. Так може в тому і справа, що вам українське в принципі чуже, а не в тому, що його немає.
Сам теж колись шукав українське за схемою «подобається Iron Maiden|Deep Purple|Queen, шукаю український аналог». Розчарування було великим, бо насправді нічого не знаходилося. Складалося враження, що насправді слухати нема чого, сама радянська та пост-радянська естрада без натяків на сучасність. Іво Бобул і Софія Ротару.
У відчаї я змінив підхід – змирився з тим, що треба шукати і слухати будь-що українське просто тому, що воно українське. Так я навіть в російськомовному Харкові легко знайшов ВВ, Братив Гадюкіних, Скрябіна, Кому Вниз, в той час коли всі слухали Агату Крісті, Арію і Наутілус Помпіліус. Воно було незвичне і дивне, не вписувалося в класичні шаблони західної музики, до яких я звик. Та все ж я не кинув слухати.
Згодом зрозумів, що це було не про музику, а про мої вподобання. Чомусь я вирішив, що українська музика повинна бути схожою на іншу популярну музику, тільки по-українські. Коли марево зникло, виявилося, що у мене в медіатеці повно цікавої оригінальної музики – української. Її хотілося слухати ще і ще, ділитися з друзями і чекати на нові релізи. На якусь мить навіть зʼявилася потреба пошукати іншомовну музику, схожу на українську – очевидно без такого ж успіху.
З українською книгою справа складніше. Її було насправді мало – в 90-ті роки книжкові магазини і базари були завалені російськомовною продукцією. Післясовковий книжковий голод змушував хапати все що є, бо було страшенно цікаво і ще пару років тому абсолютно недоступне. Газетний папір – читаємо, палений напівсамвидав – читаємо! Тоді у мене навіть думки не виникало, що книжки можна читати українською. Щастя було від кожного незвичного тексту, а тоді майже все було незвичне.
Але потім все з’явилося. За останні 20 років ринок наповнився і оригінальними українськими текстами і перекладами зарубіжних творів. Музики української стало хоч ложкою їж. Хотів написати на «музики на будь-який смак», але це не було б правдою, бо як я вже сказав вище, українська музика унікальна, і якщо ваш смак говорить вам слухати англомовну музику або російську, то вам надалі може вважатися, що ця культура «маленька» і на ваш смак нічого немає. Багато хто в цій ілюзії живе дотепер і ще пропагує такі обмежені погляди серед своїх прихильників.
Якщо вам надалі “немає чого читати|слухати”, то це вже більше не про реальність, а про вас. Ви звикли до іншого і не хочете приймати українське. Так само, доречі, аргументують небажання переходити на спілкування українською – всмоктали російську із молоком матері.
Ну що ж, мої друзі ссавці. Смокчіть далі.
А тим, кому не все одно раджу підвести дупу з дивану і просто пошукати. Спитайте друзів, подивіться на списки популярних творів. Послухайте і почитайте врешті-решт. Багато цікавого дізнаєтесь.