Коли кажуть, що «російська культура поза політикою», варто інколи просто послухати, як про неї говорить сама російська держава.
У 2018 році путін вручав медалі Пушкіна іноземцям, які «поширюють російську культуру». І пояснив, навіщо це потрібно. Він подякував їм не просто за мистецтво, а за їхнє «ставлення до Росії, до російської культури, традиції та історії». Тобто культура тут важлива не художніми якостями, а лояльністю її носіїв.
А далі як приклад того, для чого поширюється культура, російський диктатор наводить Катерину II: «Якщо ми спиратимемося на те, що нас об’єднує, а не на поточні протиріччя, то робитимемо так, як Катерина Велика — не тільки скасовуватимемо обмеження, але й разом йтимемо вперед».
Для росіян — це «скасовування обмежень».
Для українців — ліквідація Гетьманщини.
Для поляків — поділи Польщі.
Для кримських татар — анексія Криму.
Російська держава відкрито пов’язує культурне поширення (збірний Пушкін-Толстоєвський-Булгаков) з імперською політикою та гнобленням інших народів, подаючи її як позитивний зразок.
Проблема не в тому, що сама по собі російська культура «погана».
Проблема в тому, що тоталітарна держава використовує навіть нейтральні твори як інструмент впливу. У такому контексті культура стає зброєю — незалежно від намірів авторів або читачів.
Тому захист від культурного впливу імперії — це не обмеження свободи слова, не цензура і не ненависть до самої культури.
Це нормальна реакція на зброю, яку використовують проти тебе.
Якщо колись в далекому майбутньому російська культура перестане бути частиною державної експансії, то можна буде повернутися до формули «культура поза політикою». Не раніше.
(Повний текст промови путіна — нижче.)
“””
Вітаю всіх ще раз зі святом!
Хочу звернутися насамперед до наших лауреатів зі словами подяки за ту роботу, яку вони проводять. І хотів би у зв’язку з цим сказати, що вони зараз доповіли нам про те, що вони роблять, як вони роблять, як вони ставляться до Росії, до російської культури, до російської традиції і до нашої історії. І, безумовно, у кожного з нас одразу виникає образ того, чого ми всі повинні прагнути. Це образ співпраці, дружби та взаємодії. Якщо ми спиратимемося саме на те, що нас об’єднує, а не на поточні протиріччя сьогоднішнього дня, то ми, безумовно, зробимо або робитимемо так, як Катерина Велика, – ми не тільки скасовуватимемо взаємні мита та інші обмеження, але й активно разом йтимемо вперед на благо нашим народам.
Зі святом вас!
Усього доброго.
“””