Побачив в новинах призвіще командувача військово-морських сил ЗСУ – Неїжпапа. Зрозуміло, що прізвище козацьке. Паливода, Нетудихата, Печиборщ – яскраві приклади композитних прізвищ, якими повниться Україна. Але не їсти, вибачте, кого? Папу?
В те, що це прізвище отримало назву таким же способом, як інші козацькі прізвища повірити важко – навряд чи козаки були настільки «веселі», що увіковічнити людоїдство таким чином. Скоріше, слово «папа» в цьому контексті має інше значення. Напевно ним називали якусь страву або щось їстівне.
І справді, за пошуком «їжа папа» знаходимо інформацію на Вікіпедії, в якій говориться, що «папа» – це шмат буханця хліба в українському фольклорі. А за пошуком «папа хліб» маємо детальний опис походження цього слова.
ПА́ПА «хліб» (дит.)
результат редуплікації вигуку па-, який у дітей не має конкретного значення, але якому приписали значення «їсти»;
наявне в багатьох навіть не близькоспоріднених мовах;
пор. слат. рарра «каша», раррāre «їсти», нвн. Рáрре «дитяча каша», свн. гол. англ. рар «каша» тощо;
р. [па́па] «білий хліб», бр. [па́па] «хліб», п. papka «кашка», ч. papati «їсти», papaní «їжа», слц. рара «їжа», вл. рараć «їсти», болг. м. па́по «хліб», схв. па̏пити «їсти»;
Тепер зрозуміло, якого такого папу не їсть віце-адмірал Олексій Неїжпапа. Зразу полегшало.
Козацькому роду нема переводу ! Героям, слава !