Оповідання «По пояс у темній воді» авторства XeNone належить до категорії аматорських творів, які ще називають «фанфіками» (від англійського терміну «фанатська творчість»). Хоча він відрізняється від класичних фанфіків тим, що створений у власному літературному всесвіті, а не використовує один із існуючих. Тобто нібито і не фанфік зовсім, але опублікований на сайті «фанфіків» і є аматорським. Тут я остаточно заплутався і переходжу до самого твору.
По-перше, це дуже цікава історія, що міцно захоплює увагу читача і тримає її до самого кінця. В монастирі відбуваються вбивства, люди підозрюють найгірше і скидаються на професійного полювальника на … вбивць, ким би вони не були. Головний герой Сип, здаля схожий на знаменитого Ґеральта із Рівії, успішно розкриває справу, перемагаючи різного роду нечисть. Це не спойлер, а короткий опис жанру, щоб легше було зрозуміти про що йдеться. Ви ж не думаєте, що справа могла б бути нерозкритою? Ото ж.
По-друге, читаючи твір добре відчуваєш атмосферу, незважаючи на доволі економний спосіб опису. Вона напружена, похмура і дуже казкова – будучи в теплому ліжко, особливо приємно усвідомлювати свій комфорт і безпеку. Єдине що іноді бракувало деталей інтерʼєра – часом виникало бажання зупинитися і обдумати тільки що прочитане, роздивляючись місце, де знаходяться персонажи.
Саме оповідання доволі коротке, читається в один захід, що для нинішніх часів скоріше є перевагою – соц-мережі не встигають переключити увагу на себе в процесі читання. І через це з’являються сподівання, що це перша, але не остання пригода Сипа. Хотілося б побачити про нього цілу книгу.
Зауваження до тексту у мене є тільки технічного характеру – десь друкарська помилка, десь стилістична. Це очікувано для аматорської праці в інтернеті, а для друкованого видання їх зазвичай виправляє редакторська вичитка. І то подібні огріхи бувають навіть в книжках.
Сподіваюся, що мій опис надихне вас на прочитання «По пояс у темній воді». Обовʼязково наприкінці натисніть кнопку «Kudos» і залиште коментар – підтримайте авторку.
В цілому я дуже задоволений першою своєю спробою занурення в всесвіт «фанфіків». Мені здається, що в ньому криється величезний потенціал для популяризації української мови і культури. Над його створенням працює значно більше людей, ніж авторів друкованих книжок, а охоплення тем повинно бути неймовірне, оскільки кожен пише про те, що хоче. Мінусом такого підходу є відсутність професійної редактури, а плюсом велика кількість текстів і їхня безплатність.