Пародія на пісню “Онлайн” гурту Океан Ельзи
Ніч – доміно.
За минулим днем
Спалює мости.
Тільки без рук
Не буде вогню.
Та й чим його нести?
Вчасно оговталась ніч:
“Я не палій. Доміно!
Нащо мені той вогонь?
Знищу мости все одно.”
Впала ніч та й на мости.
А вони здатні нести
Й не таку важку дурню,
Хоч сталь і дзвеніла.
Впала ніч, голова хрясь,
Ребра хрусь, і забулась.
До води незграбно бовсь,
І себе втопила.
Ніч вже десь там.
І уже летять,
Множаться мости.
Думки в усіх про одне –
Сплестися в клубок.
І він продовжує рости.
Кожен міст прагне туди,
Хочби й опора крива.
Лізе, штовхає, гарчить,
Шлях до мети пробива.
Все сплелося в повітрі. Гудить.
Труться балки – будова дзвенить.
Арки б’ються, троси мерехтять
І клепки літають.
А вага прибуває що мить.
“Не здолаю!” – клубок верещить.
Все згорнулось у чорну діру.
Хай споминають.
