Екотерористи не просто хворі на голову люди, вони яскраві представники свого суспільства. З одного боку турбота про середовище – ознака великого прогресу для країн, які ще 200 років тому плювати хотіли на життя власного новоспеченого пролетаріату, з іншого, подібні перформанси – це демонстрація відірваності від решти світу.
Можна порадіти за Західний Світ, в якому пересічна людина може дозволити собі не перейматися тим, що вона буде їсти і де жити. Врешті-решт ми самі відчайдушно намагаємося стати його частиною. Та все ж нищення культурного надбання цілої Західної цивілізації скоріше нагадує поведінку недорозвинених істот, ніж авангарду цивілізації.
В їхній бульбашці усі доленосні для планети Земля рішення приймаються в Лондоні, Вашингтоні, Парижі та Берліні. Можна зрозуміти зверхнє ставлення до менш розвинених країн і цілих материків – кому не хочеться відчути себе на вершині? Одночасно подібна пиха і зарозумілість роблять таких людей сліпими до процесів, що відбуваються в решті світу.
Це як мешканець обласного центру дивиться на безмежну сільску місцевість. Звичайно там живуть люди, і вони щось роблять та виробляють, сир, молоко, м’ясо. Містяни цим всім користуються, бо а як інакше? Та чи поважають вони селян і їхню праці? Що селянин, який зранку до ночі займається господарством, може сказати культурній людині з вищою освітою? Містяни вимушені їх терпіти, але найкраще було б, якби селян зовсім не було видно. Давайте нам молоко і яйца, а решту ми тут в місті самі.
Екотерористи, схоже, користуються схожою логікою. Вони розвинули свою, міську (Західну) культуру на недосяжний для селян (решти світу) рівень, і просять їх не турбувати.
Інакше як можна пояснити категоричну вимогу переходити на рослинну їжу, коли мільярди людей в світі мають проблеми з доступом до будь-якої їжи, а за межами Західного світу цих вимог ніколи не почують і в глобальному плані нічого не зміниться?
Як вимога, скерована до своїх урядів, припинити використовувати нафту співвідноситься з екологічною катастрофою, яку власноруч створує РФ в Україні? А ще є Китай, Індія, Бразилія, якщо брати тільки найбільші країни, які навіт не поворухнуться від цих вимог. “Як?!” – питаю я вас.
Тільки так, що їм все одно на решту світу. Так, що проблеми з голодом в Африці і екологічною катастрофою в Україні – це проблеми іншого рівня. Важливі, безумовно. Для африканців, і українців – тобто для селюків. Але, вибачте за прямоту, не для містян.
Тільки справжній містянин може осягнути те, що для планети є найважливішим. Африканські діти врешті-решт отримають гуманітарку і наїдяться, війна в Україні колись та закінчиться і природа відновиться. І тільки бідні європейці залишаться зі своєю проблемою один-на-один назавжди, бо ніхто просто зараз не потурбувався про перехід на рослинну їжу і відмову від нафти.
І не нагадуйте їм про вбитих українських дітей – їх, звичайно, шкода. Та що поробиш, це життя. Терпіть там тихенько, і не суйтеся нам на очі зі своїми думками.
На щастя, до такого радикалізму схильні тільки найбільш упороті представники Західної цивілізації. Та вони служать добрим попередженням нам всім. Подивіться діти, що буває, коли ти концентруєшься на собі коханому і тільки своїх проблемах.