Прочитав статтю «Як ефективно дерусифікувати шкільну програму з літератури: 5 ідей від Анни Третяк» і м’яко кажучи був здивований її змістом. З неї ми повинні були дізнатися як зробити так, аби процес дерусифікації літературної програми в школі відбувався продуктивно. На мою думку щось пішло не так. Ну що ж, як казав Соломон Самсонович будемо полемізувати.
Ідея 1. Замінити історію літератури читанням творів
Експертка розповідає, що найчастіше на уроках «зарубіжки» діти вчать літературу хронологічно, зосереджуються на числах і фактах, а крім того, багато уваги приділяють штудіюванню біографій авторів. Така практика більше нагадує принципи вивчення історії літератури, аніж підхід до вдумливого читання творів. Аби зарадити цьому, Анна пропонує звернути увагу на два підходи до засвоєння текстів, що допоможуть ефективно використати вільний від вивчення російської класики час.
Загалом правильний підхід до вивчення літератури, та який він має стосунок до дерусифікації? А якби не звільнили час від вивчення російської класики, то треба залишати все як було?
Ідея 2. Доповнити «дорослу» класику творами для дітей
На думку експертки, одна з неочевидних особливостей шкільної програми із зарубіжної літератури — це те, що внесені в неї твори початково призначені переважно для дорослої аудиторії. Тож до програмного списку Анна рекомендує додати твори, написані прицільно для дітей і підлітків, такі, що відгукувалися б на актуальні події у світі й були суголосними тому, з чим стикаються школярі зараз. Також орієнтовані на конкретні вікові групи твори допоможуть висвітлити ті ж важливі й універсальні цінності, що й доросла література, але в більш доступний і зрозумілий спосіб.
Ідея 3. Виділити час на екологічне обговорення й обмін думками
Експертка наголошує, що додатковий час на дискусії, обмін точками зору і висловлення власних переживань допоможе дітям глибше осягнути сенси творів. Такі практики особливо важливі під час опрацювання текстів на потенційно травматичні теми, як-от війна, — у такому разі обговорення може стати для дітей такою собі літературною терапією.
Ідея 4. Створити баланс між «серйозною» та «легкою» літературою
Анна нагадує, що кожне рішення про нововведення у програму має враховувати основну мету уроків літератури — зацікавити учнів книгами, дати поштовх, аби вони відчули, що читати захопливо та пізнавально. А відмежування дітей від начебто несерйозної літератури, до якої стереотипно відносять, приміром, фентезі, може надовго відбити бажання читати.
Так само абсолютна правильні ідеї, що давно втілені на Заході, але до чого тут дерусифікація? Автори полінилися навіть послатися на дерусифікацію під час опису цих трьох ідей. Навіщо тоді було виносити цю тему в заголовок? Почуваюся обманутим.
Ідея 5. Говорити про національні цінності через іноземні твори
Експертка зазначає, що час, звільнений від російської літератури, можна заповнити деякими творами, що допоможуть формувати здорову громадянську позицію, адже про її важливість говорить чимало зарубіжних авторів.
Як яскравий приклад Анна наводить твори на кшталт серії книг Альфреда Шклярського про польського підлітка Томека. Хлопець мандрує світом, знайомиться з різними культурами та потрапляє в неймовірні ситуації, і водночас кожна історія просякнута гордістю за свою країну. Томек пишається тим, що він поляк, і постійно проводить аналогії з видатними подіями з історії Польщі.
Колись в дитинстві мені подобалася серія про Томека, читав із задоволенням через описи екзотичних країн і якісні ілюстрації. Але то був період обмеженого доступу до інформації в цілому. Спроба почитати це зараз наштовхнулася на відверте несприйняття через надмір моралізаторства. Складається враження що книги були написані, щоб втовкти в голову юних поляків, що «наші вєздє билі». Ви впевнені, що юні українці настільки наївні, щоб не розкусити цю махінацію? Особливо в час, коли окремо пригоди і окремо цікаві факти про видатних українців можна знайти у великій кількості?
До того ж подібна література має більш спільного із ремеслом, ніж з творчістю. Хоча вона і розважає, але передусім виконує пропагандистську функцію, часто не дуже чистими методами. Я б не хотів, щоб мої діти просякалися гордістю за країну в такий спосіб.