“Смерть путіна” (Putin) — це новий фільм скандального польського режисера Патрика Веги, який спробував представити історію життя Володимира Путіна в унікальній манері. Фільм охоплює події від дитинства російського диктатора до уявного 2026 року, де його влада добігає кінця.
Для більшого реалізму на роль путіна було підібрано актора зі схожою формою обличчя (Славомір Собала), а потім за допомоги комп’ютерної графіки на нього наклали згенероване обличчя путіна. Але попри амбіції, фільм отримав змішані відгуки через недоліки у поданні матеріалу, плутаність сюжету та технічні недоліки.
Зміст
Що хвалять
- Масштаб задуму. Багато критиків у своїх рецензіях визнають, що ідея створити біографію диктатора з елементами сатири та фантазії приваблює амбітністю. “Це справжній виклик для режисера…, який наважився зобразити настільки суперечливу постать,” – зазначає Трікоаст Е.
- Тематична актуальність. У контексті війни в Україні та міжнародної напруги, фільм “Смерть путіна” привертає увагу до злочинів режиму Путіна. Альона Шилова пише: “З початком повномасштабного вторгнення Росія та російські постаті все більше цікавлять міжнародних кінематографістів”.
- Емоційний вплив. Деякі сцени, як-от використання реальних кадрів війни в Україні, справили сильне враження на деяких глядачів.
Що критикують
- Плутаність сюжету. Найбільша критика у відгуках спрямована на хаотичний наратив. “Невпорядкований перебіг подій не дає зрозуміти, що саме режисер хоче донести,” – пише у своїй рецензії критикиня Лора. Альона Шилова додає: “Кожні декілька хвилин глядачів закидають у нові часові періоди та умови, не даючи достатньо бекграунду для їхнього розуміння.”
- Технічні недоліки. CGI для обличчя Путіна попри свою амбітність вийшло напрочуд невдалим. “Це виглядає, як дешевий фейс-замінник, зроблений на телефоні,” – критикує Рафаель Ф. (“The CGI mix of actor’s and Putin’s face is terrible…”).
- Недостатність контексту. Іноземні глядачі можуть не зрозуміти значення багатьох сцен без попереднього знання історії. А фільм не пояснює повною мірою причини становлення російського диктатора.
- Стереотипи. Репрезентація Росії обмежується кліше. Соня Вселюбська в своїй рецензії на “УП” вказує на це шаблонне зображення рашистів: “шапки-вушанки, ложки червоної ікри, непробудний алкоголізм – це все, що режисер зміг запропонувати”.
- Невдала сатира. Очікування сатири в дусі “Смерті Сталіна” не виправдалися. Глядачі згадують лише кілька “смішних моментів”, які не створюють бажаного сатиричного ефекту.
Ключова різниця між похвалою та критикою
Позитивні відгуки на фільм “Смерть путіна” фокусуються на масштабності задуму, актуальності та емоційному посилі фільму. Українцям хочеться побачити страждання диктатора, а західного глядача приваблює можливість дізнатися більше про “кривавого влада”.
Водночас критика зосереджена переважно на технічному виконанні та структурі оповідання. Як зазначає Александер, “фільм виглядає більше як набір скетчів, ніж зв’язний наратив”.
Висновок
“Смерть путіна” — це кіно для тих, хто цікавиться політикою, історією та хоче отримати насолоду від уявних страждань російського диктатора на великому екрані. Його можна вважати запізнілим попередженням про небезпеку диктатур і авторитаризму. Але якщо ви шукаєте якісно знятий і логічно вибудуваний фільм, ця стрічка може розчарувати навіть в своїй невеликій ніші політичної критики та сатири.