Фільм Роберта Еґґерса “Носферату” — довгоочікувана адаптація класичного німого шедевра 1922 року, що став еталоном горору. Еґґерс, відомий своєю увагою до деталей і здатністю створювати гнітючу атмосферу, наприклад у фільмі “Маяк“. Він підійшов до ремейку з наміром зберегти дух оригіналу, але додати сучасні акценти. Після прем’єри фільм одразу став предметом захоплення та жвавого обговорення критиків і глядачів.
Зміст
Що хвалять?
- Естетика та атмосфера
Роберт Еґґерс майстерно переніс готичний дух оригінального фільму в сучасний кінематограф. Відгуки вказують, що стрічка виглядає як музейний експонат, оживлений на екрані. Зйомки в чорно-білому форматі та гра з контрастами створюють особливий ефект старовинного фільму. Кожна сцена здається ретельно продуманою, з акцентом на найдрібніших деталях — від тремтливого світла свічок до зловісних тіней на стінах. - Символізм і увага до деталей
Критики захоплюються, як Еґґерс працює з візуальними символами: кров як уособлення життя, розкіш і занепад, що перегукуються із темою вампіризму. Елементи старовинного готичного мистецтва вбудовані майже в кожен кадр, нагадуючи про традиції європейського горору. - Гра акторів
Виконання Біллом Скашґордом ролі графа Орлока викликає захоплення. Його холодна, але прониклива гра надає персонажу трагічності та жаху водночас, що різко контрастує з романтичним образом Дракули, створеним Ґері Олдменом у 1992 році. Критики відзначають, що Орлок у виконанні Скашґорда не лише монстр, але й втілення самотності та приреченості. Також хвалять Лілі-Роуз Депп, яка привнесла в історію емоційну напругу, відображаючи боротьбу між страхом і співчуттям. - Вірність оригіналу
Багато глядачів оцінили, що фільм залишився вірним першоджерелу. Еґґерс відтворив ключові сцени й навіть зберіг деякі знакові постановки кадрів, які можуть бути цікавими шанувальникам першоджерела.
Що критикують?
- Темп фільму
Для багатьох глядачів стрічка здалася надто повільною. Режисер приділяє багато уваги довгим статичним сценам, що підкреслюють атмосферу, але іноді перевантажують сприйняття. Особливо це відчутно для тих, хто звик до більшої динамічності на екрані. - Претензійність стилю
Хоча більшість захоплюється візуальним стилем, деякі критики назвали його надмірно пафосним. Чорно-біла палітра та акцент на дрібних деталях можуть опинитися поза увагою сучасного глядача, який шукає більше дії, а не художніх акцентів. - Недостатньо інновацій
Деякі рецензенти вважають, що фільм, хоч і захоплює атмосферою, не додає нічого принципово нового до оригінальної історії. Еґґерсу закидають, що його адаптація просто експлуатує популярну тему вампірізму, не пропонуючи її сучасного переосмислення.
Жоден щур не постраждав
Хоча на зйомках було задіяно сотні живих щурів, захисники тварин можуть спати спокійно. Про добробут тварин цього разу особливо подбали, в кращий бік вирізняючись від фільму 1979 року “Носферату — привид ночі”. Жоден щур не був вбитий чи травмований на відміну від фільму “Рембо: Перша кров“. Під час зйомок на вулиці щури були відгороджені від коней плексигласом і могли отримати тільки психологічну травму (хоча і це варто брати під увагу). Приємно, що тактовне поводження з тваринами на зйомках зараз є правилом, а не винятком. Моє стадко домових щурів підтримує такий підхід у повному складі.
Висновок
Фільм “Носферату” варто подивитися шанувальникам класичного кінематографа, фанатам вампірів загалом та Дракули зокрема, а також тим, хто цінує атмосферні історії з багатою візуальною складовою. Для тих, хто любить творчість Роберта Еґґерса, “Носферату” стане черговим доказом його майстерності. Але чи стане цей ремейк новою класикою поки що незрозуміло.