Відгуки | “БожеВільні”

Фільм “БожеВільні”, режисера Дениса Тарасова, вже встиг стати помітним явищем в українському кіно, отримавши увагу критиків і глядачів, а також міжнародне визнання. Наприкінці жовтня 2024 року він вийшов у прокат і одразу привернув увагу темою, що торкається глибинних ран минулого — радянської каральної психіатрії, спрямованої на боротьбу з інакодумцями.

Сюжет фільму: історія молодого дисидента

У центрі сюжету — молодий меломан Андрій Довженко, якого грає Костянтин Темляк. За любов до західної рок-музики, що вважалася тоді загрозою, Андрія відправляють до психіатричної лікарні, де йому встановлюють діагноз “млявоплинна шизофренія”. Історія базується на реальних подіях і передає дух часу, коли навіть музичні уподобання могли стати причиною для ув’язнення. Фільм створює похмуру і водночас драматичну картину радянської каральної машини. За словами режисера, “головний герой – це збиральний образ дисидентів, які існували в дійсності. Був звукорежисер, який поставив на радіостанцію бобіну з закордонною музикою, і його теж забрали”.

Рейтинги та визнання: як сприйняли “БожеВільні”

Ще до виходу на екрани стрічка побувала на міжнародних фестивалях, зокрема отримала нагороду за найкращий продакшн-дизайн на Alexandre Trauner Art/Film Festival в Угорщині. В Україні фільм теж оцінено позитивно: середні рейтинги коливаються між 7 і 8 балами з 10. Це доволі високий показник для кінострічки з важким історичним контекстом, яка заглиблюється в тему, раніше рідко представлену в українському кінематографі. “БожеВільні” можуть зацікавити і тих, хто далекий від цієї тематики, завдяки насиченій атмосфері та добре збалансованому сюжету.

Сильні сторони фільму: акторська гра, глибокий символізм і музичне оформлення

Критики відзначають яскраву гру Костянтина Темляка, чий герой проходить шлях від наївного меломана до людини, здатної протистояти системі. Як пише Катерина Сліпченко, “принадливий герой у виконанні Костянтина Темляка викликає симпатії. Його образ живий, об’ємний та такий, що викликає і співчуття, і довіру”. Акторська гра надає герою реалістичності, перетворюючи його на живу і зрозумілу постать.

Музика відіграє важливу роль у фільмі, відтворюючи атмосферу 1970-х та підкреслюючи індивідуальність головного героя. І хоча фільму не вдалося отримати права на використання музики Pink Floyd, яка підходила б до настрою фільму, композитор Госейн Мірзаголі створив оригінальні саундтреки, що стали важливим доповненням. Продюсерка Валерія Іваненко згадує: “Ми хотіли купити оригінальну музику The Rolling Stones або Pink Floyd, але, на жаль, це дуже дорого. Госейн написав чудову оригінальну музику спеціально для нашого фільму, яка дуже підняла градус емоцій цього фільму, підсилюючи кожен елемент сюжету”.

Також високо оцінили й художні деталі фільму. Режисер працював із психологом-дисидентом Семеном Глузманом, щоб максимально правдиво передати дух радянської каральної психіатрії, що вплинуло на реалістичність фільму. За словами Тарасова, “ми показали приблизно 3–5 % тортур, які були в тих лікарнях”.

Слабкі сторони: сцени жорстокості та одноманітність сюжету

Попри загалом позитивне сприйняття, фільм отримав і критику. Зокрема, деякі глядачі відзначили, що стрічка містить багато сцен фізичних та психологічних страждань, які можуть здатися надмірними. За словами Соні Вселюбської, “переважна частина фільму являє собою експозицію фізичних страждань, через які проходять чоловіки в цьому закладі”, а подекуди це навіть “може виснажувати глядача”.

Деякі критики також вказують на передбачуваність сюжету. Відгуки зауважують, що часом фільм здається надто прямолінійним, і це іноді перешкоджає розкриттю глибоких внутрішніх переживань героїв. Така простота може не повною мірою передати складність, закладену в сюжеті, що трохи розчаровує глядачів, які очікували більш розгалуженої драматургії.

Висновок: пам’ятний фільм про важливі теми

“БожеВільні” — це непроста, але вкрай важлива історія, яка занурює глядача у мало відомі сторінки радянського минулого, пов’язані з каральною психіатрією. Як каже Ірма Вітовська, “наш фільм є дуже важливим, тому що каральна психіатрія існує зараз на наших окупованих територіях, в Криму, і, звичайно, в Білорусі і в самій федерації”. Таке розуміння робить картину не лише історично значущою, але й дуже сучасною.

“БожеВільні” не лишають байдужими і здатні викликати суперечливі емоції. Фільм має і сильні сторони, зокрема потужну гру акторів, добре продуману символіку і неповторну музичну атмосферу, і водночас певні недоліки, такі як надмірні сцени жорстокості. Проте його основна цінність — це відображення темних сторін минулого, що продовжують мати значення і в наші дні.

Як підсумував Андрій Дубовець у своєму відгуку, “фільм як послання про біль минулого покоління, як нагадування теперішньому…”. Це дійсно робить “БожеВільні” видатною подією в українському кінематографі, яка здатна затриматися в пам’яті глядачів надовго і спонукати до роздумів про складні питання, що залишаються актуальними й досі.

Які думки фільм викликав у вас?