Жанри: біографічне, драма, музичне,
Режисер: Сергій Параджанов,
Актори: Вілен Галстян, Мелкон Алекян, Софіко Чіаурелі, Спартак Багашвілі,
Країна: СРСР,
Кошторис: -
“Колір граната” (оригінальна назва — Sayat Nova) — це біографічна драма 1969 року від режисера Сергія Параджанова. Стрічка розповідає про життя вірменського поета Саят-Нови через візуальні метафори та символи, що передають його внутрішній світ і творчість. У головних ролях — Софіко Чіаурелі, Спартак Багашвілі та Вілен Галстян. Прем’єра відреставрованої версії відбулася у 2014 році на 67-му Каннському кінофестивалі. Показ цієї версії в Україні приурочено до 100-річчя з дня народження Параджанова у жовтні 2024 року.
Зміст
Режисер та актори
Сергій Параджанов — це радянський режисер вірменського походження, відомий своїм новаторським стилем, що поєднує етнічні традиції, поезію та візуальні метафори. Він створив кілька класичних фільмів, серед яких “Тіні забутих предків” і “Колір граната”, які назавжди змінили кіномову свого часу.
Софіко Чіаурелі зіграла п’ять різних ролей у фільмі “Колір граната”, підкреслюючи багатогранність персонажів і свої неперевершені акторські здібності, відомі також за фільмом “Мелодії Верійського кварталу”.
Спартак Багашвілі, грузинський актор, зобразив батька Саят-Нови в фільмі, надаючи глибини та емоційної сили образу через стриману гру, яку він також продемонстрував у фільмі “Тіні забутих предків”.
Вілен Галстян, вірменський актор і танцюрист, зіграв Саят-Нову в монастирі, передаючи через свій пластичний рух духовні пошуки і внутрішні переживання поета.
Мелкон Алекян зіграв юного Саят-Нову, символізуючи початок духовного шляху поета, через який глядачі вперше знайомляться з героєм.
“Колір граната”: кіно, що спонукає до роздумів
Фільм «Колір граната» Сергія Параджанова — це кінематографічний пазл, який не вимагає пояснень, але провокує думки. Якщо ви шукаєте стандартну біографію — це не ваш випадок. Однак якщо готові до експерименту, ця стрічка відкриє для вас новий спосіб розуміння кіно. Параджанов малює поетичну картину життя вірменського поета Саят-Нови через алегорії, символіку та потужні візуальні образи. Нічого зайвого, лише сутність.
Кому варто дивитися?
«Колір граната» — це, мабуть, не для тих, хто полюбляє легкі, сюжетно зрозумілі фільми. Тут все навпаки. Фільм сподобається шанувальникам артхаусного кіно, людям, які захоплюються візуальною поезією і готові до експериментальних форм вираження. Якщо вам до вподоби режисери на кшталт Тарковського чи Ходоровського, цей фільм — для вас. Також «Колір граната» зацікавить тих, хто хоче краще зрозуміти культурні й релігійні символи Вірменії та зануритися у світ Саят-Нови, не читаючи біографій, а сприймаючи його поетичний світ через візуальні образи.
За що фільм може сподобатися?
Це фільм, де кожен кадр — це картина. Кольори, текстури, символи — усе продумано до дрібниць. Творчий підхід Параджанова вражає навіть сьогодні, а сцени з ритуалами, старовинними костюмами і гранатами залишають потужне візуальне враження. Не дивно, що він надихав таких зірок, як Мадонна та Леді Гага.
Фільм може сподобатися за:
- Візуальну мову — кожен кадр, ніби картина на стіні.
- Символіку — гра з релігійними та національними образами.
- Відсутність діалогів — тут не треба багато слів, тільки глибокі образи.
- Атмосферу — фільм не розповідає, а показує духовний шлях поета.
За що фільм може не сподобатися?
Фільм може не сподобатися тим, хто шукає чіткого, лінійного сюжету та розв’язок. Деякі можуть вважати стрічку надто складною через її абстрактну структуру та велику кількість метафор. Якщо ви більше любите динаміку й екшен, тут цього не знайдете. І, відверто кажучи, його варто дивитися, коли маєш час і настрій замислитися.
Важливість фільму
Це не просто фільм, а справжня культурна подія. “Колір граната” — це візуальний маніфест, який показує, як можна передати життя поета без слів. Вплив цього фільму величезний — він надихав сучасних режисерів і митців, ставши класикою світового артхаусного кіно. Параджанов тут не лише режисер, а й візіонер, який зміг втілити на екрані ідеї вірменської культури і духовності через образи.
Історичний контекст
“Колір граната” створювався в умовах суворої радянської цензури. У 1960-х Радянський Союз диктував мистецтву свої правила, але Параджанов відмовився йти на компроміси. Його символізм і релігійні образи не вкладалися у рамки офіційної радянської пропаганди, що й призвело до часткової цензури фільму. Оригінальну версію підправили, а самого Параджанова пізніше заарештували. І хоча радянська влада намагалася його зламати, стрічка вийшла справжнім шедевром, що вплинув на подальший розвиток кінематографа.
Висновок
Фільм “Колір граната” — це більше, ніж кіно. Це мистецтво. Це можливість заглянути в інший світ — світ образів, метафор і символів. Він не для кожного, але для тих, хто готовий відчути поезію через візуальний формат, цей фільм стане відкриттям. Його важливість і вплив на сучасний кінематограф важко переоцінити.