Дистопічний фільм “Огидні” з цікавою зав’язкою був пропозицією, від якої я не міг відмовитись. Хоча той факт, що місце режисера зайняв МакДжі, який рік дому видав кошмарний “Родинний обмін”, не надихав. З позитивних моментів були тема фільму та присутність Джої Кінг (“Швидкісний поїзд”).
Історія виявилася насправді доволі цікавою, хоча припускаю, що її значно спростили для фільму. Частина переходів між сценами та мінімалістичне пояснення, якій логіці підкоряються події, наштовхують на думку, що там все значно складніше, ніж показано в фільмі. Принаймні, так повинно бути, бо інакше історія фільму “Огидні” є дуже шаблонною, а ходи банальними. А оскільки я вже бачив подібне в іншому фільмі МакДжі, то припускаю, то це саме його провина, а не оригінальної книги Скотта Вестерфельда.
Попри заявлену науково-фантастичність фільм не розрахований на дорослого глядача. Це продукт для підлітків, з персонажами-підлітками та підлітковими емоціями. Тільки поводяться вони тут не як реальні люди, а як підлітки, до яких ми звикли з кіно. Тобто тут та сама жуйка з найкращих друзів, зрад, першого кохання та інших речей, які на думку босів кіностудій повинні приносити бабки.
Та навіть фільми для підлітків можуть бути кращими і не такими примітивними. Мені зразу згадується серіал “100“, який я довгий час дивився, займаючись різними домашніми справами. Там теж на першому плані дуже молоді люди з молодими емоціями, але все ж “100” був значно кращим. Можливо через значно більшу тривалість, яка дозволила без поспіху розкрити всі сюжетні лінії. До того ж комп’ютерної графіки там було значно менше.
Доречі, комп’ютерна графіка в фільмі “Огидні” буквально усюди. І зовсім не йде йому на користь. Зрозуміло, що без неї не обійтись в сценах футуристичного майбутнього. Але коли в динамічних сценах фон буквально відклеювався від персонажів, то це повний провал. Треба або графіку робити якісніше, або взагалі уникати подібних сцен. Їхньою метою було ще більше вразити глядача, а вийшло рівно навпаки.
Про сюжет навіть не хочеться починати. На оригінальну ідею про перетворення людей на “гарненьких” в 16 років та розкриття справжньої сутності подібного перетворення навішали купу шаблонних стереотипів та банальних стандартів. Іноді здавалося враження, що сюжет написаний штучним інтелектом і є компіляцією уявлень про те яким повинен бути “фантастичний пригодницький фільм для підлітків”. Та навіть без допомоги ШІ більшість сюжетних ходів можна було доволі точно передбачити.
(СПОЙЛЕР) Найбільше напрягало те, що в черговий раз все врятоване після апокаліпсису людство знаходиться в одному невеликому місті. А всі його вороги живуть буквально поруч. Знову всесильний бос, здатний керувати тисячами людей, виявляється нездатний вміло користуватися технологіями та власними мізками, щоб не дати себе перемогти банді підлітків, у яких з відчутних переваг тільки підвищена кількість гормонів. Як завжди фінальне протистояння зводиться до персонального поєдинку головних персонажів, ніби всесильний бос забув створити потужний силовий блок на підтримку своєї влади.
Вишенькою на торті є товстий натяк на продовження. В принципі, не секрет, що оригінальна книжкова серія на цьому не закінчується. Та за тієї якості виробництва та режисури, якою нагородили фільм “Огидні”, на продовження він явно не заслуговує.