Барса почала з такого сильного пресингу, що зразу виникло питання на скільки їх вистачить. Забили гол (Ямал на Рафінью) і дуже слушно пробували забити ще, бо на 30-й хвилині Араухо по-дебільному зніс нападника ПСЖ, будучи останнім захисником. Пряма червона, хоча можна було обійтися і жовтою. Добре, що ще й не пенальті. Але тепер про пресинг Барса може забути, а замість Ямала вийшов захисник Іньїго Ернандес.
Не допомогло. Дембелє забив раз і міг забивати другий. Після перерви Барса остаточно здулася, щось пробувала робити, але пропустила ще 3 голи.
Для нинішньої Барси видалення гравця було абсолютною трагедією. Більш сильні команди і в десятьох можуть пресингувати і перемагати, а Барса миттєво склала зброю і неймовірною зусиллями знову змусила себе йти в атаку. А ще чергову червону отримав Чаві.
Цікаво, як це знати, що ти мудила? І я навіть зараз не тільки про румунського арбітра Іштвана Ковача, який абсолютно не впорався із завданням, постійно ламав гру Барсі і отримував адекватний фідбек з трибун. Пенальті в ворота Барси був теж не суперочевидний, але тут викликає питання чому за аналогічний фол на Гюндогані арбітр навіть не пішов дивитися повтор? А що він хотів від Тер Штегена при пробитті пенальті взагалі не зрозуміло. Так от, ще більшим мудилом при цьому виявився Дембелє – настільки відверто він радів голам в ворота своєї колишньої команди, посмішка не зникала з його фізіономії. Ну колись йому це аукнеться. Зарозумілі мудили часто пропускають момент, коли все перевертається догори дригом.
Шкода, що так програли, але ще пару місяців тому і про гру майже на рівних в Лізі Чемпіонів важко було сподіватись.