Наполовину українець він прийняв активну участь у подіях, що призвели до падіння «імперії зла». Через це у світі він має позитивний образ пророка демократії на одній шостій частини суші. Російські ліберали теж переважно захоплюються Горбачовим – визнаючи його «помилки» вони надзвичайно цінують його зусилля у побудові демократичної Росії.
Подібні погляди розповсюджені і в Україні, хоча інтереси України і Росії за природою своєю є протилежними. Коли ми святкуємо свободу, в Росії плачуть за втраченими землями. Коли Росія раділа приходу демократії, вона зовсім не мала на увазі демократію для всіх, і Чеченські війни тому підтвердження. Повернися історія трохи інакше, Україні довелося б пройти через те ж саме що і Чечні в 90-ті.
Цілком незаслужено Горбачову приписують досягнення, яких він не хотів і проти яких боровся. Те, що СРСР розпався є наслідком його дій на посаді Генсека, та сам він був проти такого перебігу подій. Більше того, в останні роки СРСР він активно пробував придушити національно-визвольні рухи, які виникали буквально усюди. Йому на щастя не вдалося, і його справедливо засуджують за це прихильники СРСР. А ми, українці, передусім повинні пам’ятати про те, що він намагався зберегти СРСР і оцінювати відповідно.
Вихваляння Горбачова нагадує мені аргументи на користь Сталіна – він, мовляв, об’єднав всі українські землі в одну державу. Дійсно, частина українських земель увійшла до складу УРСР, але яким коштом? Мільйони загублених життів і тотальна русифікація українців є розплатою за це. Сталін хотів знищити українців як націю – це є для нас найголовніше – тому він назавжди залишиться ворогом України.
СРСР, керований Горбачовим, продовжував ворожий до України курс. Його особиста підтримка дій Путіна під час окупації Криму тому підтвердження.
Горбачов був нашим ворогом, ворогом України.