Цей серіал я почав дивитися вже не пам’ятаю коли. Привабили імена Стіва Бушемі та Деніела Редкліфа та ідея зображення бога, як звичайної людини. Гумор-сатира в стилі Террі Пратчетта, Дугласа Адамса, Роберта Аспріна та інших.
Перший сезон насправді дуже сподобався – Бушемі і Редкліф зіграли класно, решта акторів їх добре підтримала, сюжет був оригінальний та цікавий – все було чудово.
Другий сезон неочікувано почався в середньовічному містечку, з абсолютно новою концепцією, новими персонажами та старими акторами. Зразу я його зовсім не зрозумів. Хоча і подивився кілька серій, в результаті серіал закинув і повернувся до нього просто щоб дізнатися, а що там вони вигадали в третьому сезоні.
Третій сезон переносить нас на Дикий Захід, з тими ж акторами (плюс знову кілька нових облич, серед яких колишній SNL-овець Боббі Мойніген) та новими персонажами. Гумор та сюжет були доволі передбачуваними, але подивитися можна було. Загалом сподобалося.
Четвертий сезон – апокаліптичне майбутнє в стилі “Шаленого Макса” з тими ж самими побутовими проблемами сьогодення, перенесеними в іншу реальність. Було цікаво дивитись, поки не закінчились епізоди, а нових я так і не дочекався і закинув перегляд.
Зараз знову вирішив дати шанс другому сезону і виявилося, що цього разу він мені сподобався сильніше навіть за третій і початок четвертого. Подивився на одному диханні, круто і кумедно. Тепер не можу зрозуміти, як він міг мені не сподобатися в перший раз. Можу це пояснити тільки різкою зміною теми в порівнянні з першим сезоном і, відповідно, невиправданими очікуваннями.
Тепер треба буде все-таки додивитися четвертий сезон і написати рецензію.
Головне, що серіал насправді чудовий і в цьому жанрі зараз практично немає конкуренції. Хиба що польський серіал “1670” з ним міг би позмагатись, якби не був надто вузьконаправлений.
Гумор в ньому не супергострий, але він присутній, його багато і загальний рівень тримається весь час. Можливо, через різну тематику сезонів кожен з них краще дивитися під відповідний настрій, але і так вийшло дуже добре. Не шедевр, як перші сезони “Теорії Великого Вибуху”, але і не пережовування старих жартів, як в другому сезоні серіалу “Добрі передвісники“.