Другий фільм Джессі Айзенберґа “Справжній біль” є справді дуже добрим. Навіть якби Кіран Калкін не отримав “Золотий глобус” за роль Бенджі (доречі, чому він в цьому фільмі “актор другого плану”?), його все одно варто подивитися. До повної рецензії я ще не дозрів, фільм глибокий і його треба неспішно переварити. Тому поки що роблю нотатки з поясненнями найбільш цікавих моментів. Якщо у вас є інші питання про “Справжній біль” – задавайте в коментарях. Будемо шукати відповідь разом.
Зміст
Чого Девід та Бенджі чекають від поїздки до Польщі?
Формально вони виконують заповіт померлої бабусі, а емоційно намагаються знайти якесь завершення для себе після її смерті та зазирнути в минуле своєї родини.
Девід як людина раціональна сфокусований на спостереженні історичних об’єктів та намагається уявити собі життя євреїв в Польщі, для яких вона сотні роки була рідним домом.
Натомість Бенджі шукає емоційного експірієнсу, який допоможе йому впоратися з горем. Він хоче не лише дізнатися про страждання своєї бабусі, а й знайти спосіб зцілити свою внутрішню порожнечу через зв’язок із іншими людьми та їхнім болем.
Чому Девід замкнений, а Бенджі відкритий?
Девід є більш стриманим і відповідальним через свою адаптованість до дорослого життя, роботи та родини. Бенджі, навпаки, родини немає, а найближчою для нього людиною була бабуся. Він не розуміє Девіда та його прив’язаності до правил цього світу. До того ж він намагається впоратися зі своєю глибокою скорботою та відчуттям втрати, поводячись щиро, але не зовсім адекватно.
Що ховається за відкритістю Бенджі та як це пов’язано з темою фільму?
З одного боку, відкритість Бенджі символізує його моральну чистоту, в якій може знайтися місце для марихуани, але ніколи для зради іншої людини. З іншого, її можна зрозуміти як спробу приховати той самий “справжній біль” та глибоку самотність.
Чи живе Бенджі в аеропорту?
Фільм починається з того, як сумний Бенджі сидить в аеропорту, очікуючи на Девіда. Наприкінці фільму Бенджі відмовляється негайно повертатися до свого дому або їхати в гості до Девіда, віддаючи перевагу перебуванню в аеропорту. Можна запідозрити, що він там живе, бо праці у нього немає, і ніщо не заважає йому бути там, де він хоче. Хоча такий хід відразу б нагадував про фільм “Термінал”, насправді він скоріше за все залишається в аеропорту просто щоб бути серед людей і не залишатися наодинці з собою і своїм болем. По ходу фільму ми дізнаємось, що Бенджі в минулому намагався вчинити самогубство, і цілком логічно, що він хоче бути там, де думки про це будуть приходити якомога рідше.
Ще відмова їхати додому і залишення в аеропорту символізує те, що Бенджі не зміг попрощатися зі своїм болем. Для порівняння Девід отримав від поїздки те, що очікував, і повернувся до родини. А Бенджі залишився з тим, з чим був. Поїздка для нього нічого не вирішила.
Чому Бенджі насправді був незадоволений гідом?
Тому що він мав інші очікування, ніж більшість туристів, яким важливі історичні місця і факти. Йому був потрібен спосіб подолати свій біль. Звісно, що екскурсія не була на це розрахована і загалом це не входить в обов’язки гіда. На його честь він прислухався до Бенджі і спробував зробити подорож менш формалістичною.
Навіщо Девід та Бенджі клали каміння біля будинку, в якому жила їхня бабуся?
Це відсилання до старої єврейської традиції, коли на цвинтарі замість квітів на могилу кладуть каміння. Воно символізує вічність, незмінність пам’яті про померлих і свідчить, що їх ніколи не забудуть. Такий саме сенс мали каміння на порозі будинку бабусі. А те, що їх просять прибрати каміння, яке би заважало мешканцям будинку, символізує турботу про живих, які заслуговують на не меншу увагу, ніж спогади з минулого.
Чи близька нам, українцям, тема фільму?
Не говорячи вже про те, що багато українців впізнали знайомі польські реалії на екрані, одна з головних тем фільму нам, нажаль, дуже близька. Так, як євреї зараз повертаються до Європи в пошуках будинків своїх родин, знищених німецькими нацистами та російськими комуністами, так і українці після краху нацистської росії повертатимуться на нинішні окуповані території, шукаю сліди своїх родин і близьких.