Дідусь-трансформер Сільвестр Сталлоне має мільйони фанатів, як актор і режисер. Історії розказані в “Роккі” та “Рембо” попри свою брутальність все ж таки надихали і захоплювали людей. До того ж він самостійно пробився в кінозірки, пройшовши дуже складний шлях, витримавши великі злидні та нелюдське ставлення батька. Сільвестр Сталлоне, як і його екранні персонажі, заслуговує захвату та служить добрим прикладом для наслідування. Він зміг вибитися в люди через свою віру в себе і вміння розповідати гарні історії.
Рік тому вийшла непогана документалка “Слай“, де Сталлоне розповідає про своє життя.
А минулої доби Слай відвідав Мар-а-Лаго, де в своїй промові назвав Трампа “другим Джорджем Вашингтоном”. Згадайте кого ви найбільше поважаєте з правителів України (Ярослав Мудрий, Іван Мазепа, Михайло Грушевський або хтось інший) і скажіть, що Зеленський чи Порошенко (теж виберіть самі) є другим таким же. Погодьтесь, навіть найбільші фанатики останніх двох президентів не наважаться порівняти свого улюбленця з Ярославом Мудрим. Але Сталлоне зробив подібну річ і не почервонів. На його виправдання можна сказати, що його обличчя давно втратило можливість червоніти через безмежну кількість філерів.
Головним вмінням Сталлоне є розповідання цікавих історій і тому я продовжую дивитися непоганий серіал “Король Талси“. Але подібні висловлення про Трампа, нажаль, вчергове нагадують, що категорично не можна створювати собі кумирів.
“Перед нами справжній міфічний персонаж. Я люблю міфологію. Цієї особи не існує на цій планеті. Ніхто в світі не зміг би зробити те, що вдалося йому, тому я в захваті. І я просто скажу це, і я це серйозно. Коли Джордж Вашингтон захищав свою країну, він навіть не підозрював, що збирається змінити світ. Ви можете уявити, як би виглядав світ без нього. І знаєте що? Ми отримали другого Джорджа Вашингтона. Вітаю.” – Сільвестр Сталлоне.
Джерело: independent.co.uk
Історія про ветерана війни, якого відштовхує від себе суспільство, варта уваги. Історія про Трампа-Джорджа-Вашингтона – не варта. Боротьба за справедливість на екрані уживається з лицемірством і ксенофобією в реальному житті. Можна бути геніальним вченим і трактувати родину, як сміття. Можна бути видатним письменником і ставитись до дружини, як до витратного матеріалу. Можна знімати фільми про людський біль і знущатися з тварин під час зйомок (“Рембо: перша кров“).
На зйомках “Рембо” щурів вбивали різними способами, їх “спалювали, розчавлювали та жбурляли об стіну”
Я не збираюся відтепер бойкотувати фільми зі Сталлоне, бо вони цінні самі собою, але й вчитися у нього життєвої мудрості теж не буду. Бо вміння розповідати гарні історії – це лише вміння розповідати гарні історії.